Українська мова

Готуймося до ЗНО за оновленою програмою 2021:

https://osvita.ua/doc/files/news/9/946/Ukrmova.pdf


 Готуймося до власного висловлення на ЗНО. Тематика за посиланням:
https://ru.osvita.ua/test/training/ukr-mova/51172/

 Увага! Зміни до нового правопису:
https://osvitoria.media/experience/novyj-pravopys-povnyj-tekst-ta-osnovni-zminy/

 Повний текст нового правопису:
http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf

13 НОВАЦІЙ НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ
https://zno.if.ua/?p=5828&fbclid=IwAR3H3Gba-9IdTnFMwHFNrd5_dsgD9oV5igz-pkDsiIs9ZorrbblP6KeXePE
Шановні одинадцятикласники! Пропоную до Вашої уваги посібники з підготовки до ЗНО з української мови. Сподіваюсь, що вони допоможуть Вам самостійно систематизувати раніше вивчений основний матеріал за курс 5-9 класів.

https://drive.google.com/file/d/1qLkfw7FkNo7ja2fekP-GWCBojbN5CtnN/view?usp=sharing

http://narodna-osvita.com.ua/1572-ukrayinska-mova-ta-lteratura-navchalno-praktichniy-dovdnik-vm-tereschenko-chitati-onlayn.html

Шпаргалка з найважливіших мовних тем:
https://sites.google.com/site/htpsznopidgotovkacomsite/home/ukr-mova-1/spargalka

Тестування за завданнями попередніх років ЗНО за посиланням:

Урок № 1
Алфавіт

 Алфавіт - сукупність літер, прийнятих у системі будь - якої мови й розміщених в усталеному порядку.

     Розташування букв в алфавіті традиційне, ніякої закономірності в ньому немає. Тому його треба запам'ятати механічно.
  
     Розташовуючи слова за алфавітом, враховують не тільки перші букви, а й усі наступні. 
     Наприклад, треба поставити за алфавітом прізвища Коваль, Коваленко,Ковальчук, Ковалюк, Ковалевський, Ковальський. В усіх цих словах збігаються перші 5 букв( КОВАЛ). Далі йдуть букви Е,Ь,Ю. Серед них за алфавітом раніше йде Е. Тому дивимося, у яких словах вона є.
  Е є шостою буквою аж в двох словах: Коваленко і Ковалевський. Щоб вибрати, яке з цих слів записати раніше, дивимося на наступну після Е літеру. Сьомі букви Н і В. Тому раніше записуємо Ковалевський, бо літера В в алфавіті стоїть перед Н.
   Серед шостих літер в словах, що залишилися, раніше стоїть Ь. Розташовуємо їх в алфавітному порядку за 7 літерою: Коваль, Ковальський, Ковальчук. Залишається лише останнє слово Ковалюк. Його й записуємо у кінці.
    Отже, наведений список за алфавітом набуває такого вигляду: Ковалевський, Коваленко, Коваль Ковальський, Ковальчук, Ковалюк.
   Апостроф, дефіс при розташуванні слів в алфавітному порядку не враховується. Розташовуємо лише літери!




Урок №2
                                            
                     Правильний наголос у словах 
Cлова з наголосами, які необхідно вивчити до ЗНО 2020.
https://navsi200.com/slova-z-naholosamy-2020/


Наголошування деяких слів можна спробувати запам'ятати за певними правилами наголошування частин мови.







                     Словник труднощів у наголошуванні слів

          


Розумію, що наголос – тема не з легких, тут потрібно мати відмінну пам’ять. Але за бажання її можна тренувати. Тому надаю кілька порад щодо запам’ятовуванння наголосу у словах:

1. Багато – багато разів перечитайте слова. Тоді Ваш мозок запам’ятає їх і буде видавати «на автоматі». Тільки читайте вголос!
2. Пограйте у картки: з одного боку картки напишіть слова без виділення наголосу, а з іншого – з виділенням наголошеного складу. Поки робитимете картки, багато запам’ятаєте.
3. Ті слова, що ніяк не можете запам’ятати, напишіть на окремих аркушах та приклейте вдома у тих місцях, куди часто дивитеся, наприклад, збоку на монітор комп’ютера.
4. Слова з наголосом, які ви запам’ятали, намагайтеся частіше використовувати в мовленні, щоб це краще відклалося в пам’яті.

Якщо й ці поради не допоможуть, скористайтеся практичними  порадами з наступного відео:



   Дуже креативний спосіб для тих, хто вміє творити!Спробуйте для репу по-своєму заримувати слова з вивченими наголосами із переліку обов'язкових для ЗНО. 







Урок № 3
Орфоепічні норми. Правильна вимова голосних і приголосних звуків













Урок № 4
Спрощення в групах приголосних





Урок № 5                                                 


                                    Правопис м'якого знака































   
                           
      
Урок № 6

 Велика літера у складних власних назвах

Правопис власних назв  без лапок ( за новим правописом)

 https://vseosvita.ua/news/pyshemo-pravylno-9-vypadkiv-koly-lapky-stavyty-ne-treba-khocha-duzhe-khochetsia-5563.html?fbclid=IwAR3Nog82sgToNuk8NqudZfXW5nqIaOFrJNGB-1IZg9lszLXppd2kQI209yo
























































             
       

Зміни в правописі власних назв без лапок за новим правописом 
https://vseosvita.ua/news/pyshemo-pravylno-9-vypadkiv-koly-lapky-stavyty-ne-treba-khocha-duzhe-khochetsia-5563.html?fbclid=IwAR3Nog82sgToNuk8NqudZfXW5nqIaOFrJNGB-1IZg9lszLXppd2kQI209yo





                                                                               
                                                                                 
                                                                                 

Урок № 7
Правила вживання апострофа                  




     
                                                                                                                                                                   











                                                        
              Урок № 8
Правопис ненаголошених голосних


                                                                               

       
                                                                                                                                                         
 
   
                                                                                                                                                           
Урок № 9
Подвоєння приголосних на позначення подовження і збігу приголосних












Урок № 10
Чергування голосних звуків                                                                                                                                                                      



















        Запам'ятайте суть правила на основі зорової опори:








Урок № 11
Чергування приголосних звуків                                                                                                                                                                                                                                                                                


Урок №12   
Правопис слів іншомовного походження
   
     
          





























           Букви И, І, Ї в словах іншомовного походження




Урок № 13
Лексика української мови











































   Типові помилки в словосполученнях,
які містять іншомовні слова
Помилкове вживання
Правильне вживання
Дублювання значення (тавтологічні словосполучення)

бурхливі овації
овації
вільна вакансія
вакансія
внутрішній інтер’єр
інтер’єр
головний лейтмотив
лейтмотив
дитячий лікар-педіатр
лікар-педіатр, дитячий лікар
завзятий ентузіазм
ентузіазм
захисний імунітет
імунітет
майстерний віртуоз
віртуоз
місцеві аборигени
аборигени
моя автобіографія
моя біографія / автобіографія
народна демократія
демократія
народний фольклор
фольклор
пам’ятний сувенір
сувенір
передовий авангард
авангард
перша прима
прима
перший дебют
дебют
піднесений пафос
пафос
повний аншлаг
аншлаг
прейскурант цін
прейскурант
розумний вундеркінд
вундеркінд
урочистий церемоніал
церемоніал

Опановуйте правильне слововживання за посиланням:



Урок № 14
Будова слова


 При визначенні частин слова слід відрізняти:

  • спільнокореневі слова і слова з омонімічними коренями:у коренів спільнокореневих слів однакове значення, а у омонімічних - різне(гора-гірський-спільнокореневі, а гора- горе - омоніми);
  • спільнокореневі слова і форми слова.У спільнокореневих слів спільний тільки корінь, а всі інші мофеми- префікс, суфікс- різні, а в формах слова  усе однакове, крім закінчення( гора- гірський - спільнокореневі, гірський - гірського - форми слова);
  • змінні і незмінні слова.
Деякі слова, хоча і мають у кінці слова  голосні звуки, але залишаються незмінними, бо ці звуки – не закінчення!

                         Не мають закінчень:

     1. Прислівники: гарно, добре, увечері (-о, -е, -і тут – 
     суфікси).
    2. Дієприслівники: танцюючи, зробивши, прибігши (суфікси
    -ючи, -вши, -ши).
    3. Інфінітив: танцювати, робити (-ти тут – суфікс).
    4. Незмінювані іншомовні слова: пюре, какаду, метро (усе 
    слово – корінь). 
  • суфікси і закінчення.

В інфінітивах голосний, що стоїть між коренем і суфіксом -ти – теж суфікс.
  • Наприклад, морфемна будова слова жати: корінь -ж-, суфікс -а-, суфікс -ти.
Різновидом суфікса є постфікс -ся(- сь), що стоїть у кінці дієслів.
Наприклад, морфемна будова слова пишатися( корінь -пиш-, суфікси  - а-, - ти-, постфікс - ся – різновид суфікса). 
Урок № 15
Словотвірні норми

Словотвірні норми – це правила утворення слів за словотвірними моделями за допомогою морфем (суфіксів, префіксів, постфіксів) та словотворчих засобів (основоскладання).
                                       Основні словотвірні норми
1) Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові мають обмежене вживання. При вимові й на письмі їх  краще замінити.

Найуживаніші способи заміни невластивих українській мові дієприкметників:
 1. За допомогою прикметників:
•спільнокореневих прикметників з суфіксами -льн-, -ів-, -н-(-ив-н-), -ч-:регулювальний( а не "регулючий"), вимірювальний( а не " вимірюючий"), друкувальний( а не друкуючий"),
формувальний( а не "формуючий"), панівна еліта (а не «пануюча»), приваблива пропозиція (а не «приваблююча»), кроковий екскаватор (а не «крокуючий»), нафтодобувний( а не "нафтодобуваючий")Захоплива( а не захоплюючап);

•синонімів: зворушлива зустріч (а не «хвилююча»), прийдешнє свято (а не «наступаюче»), багатий на залізо (або залізновмісний, а не «вміщуючий залізо»), сучасні кордони (а не «існуючі»), чинне законодавство (а не «діюче»), молоде покоління (а не «підростаюче»);
успішний( а не "процвітаючий"),повен надії(рік)( а не "обіцяючий") ;тривожний, докучливий( а не "занепокоюючий");оптимістичний( а не "життєстверджуючий"); звитяжний( а не "всеперемагаючий"),охочі( а не бажаючі), наступна( а не слідуюча).

Дуже часто припускаються мовці помилок у використанні такого активного дієприкметника, як існуючий. Слово має також багато синонімічних відповідників. Тому слово “існуючий” треба вживати у випадку, коли йдеться про животіння чогось, неактивне, бездіяльне існування.
Наприклад: “Існуючий уряд” , коли йдеться про його бездіяльність, яловість.
   В інших випадках вживаємо відповідники: сущий, є, наявний, чинний, нинішній, оскільки вони стилістично є виразнішими.

 До прикладу:чинні закони, наявні у природі, сущий світ, 

 нинішній стан справ.

 Дієприкметник “діючий” теж має низку відповідників. Вживаючи його, звертаймо увагу на семантичне значення. Наводимо приклади, коли слово “діючий” вживати не варто:
діюча модель – робоча модель;
діюча програма – чинна програма;
діюча група – активна група;
діючий вулкан – живий вулкан;
діючий закон – чинний закон;
діючий лад – сучасний лад.
•прикметника із суфіксом -альн-: зволожувальний крем (або крем для зволоження, а не «зволожуючий»), освіжальний напій, душ (а не «освіжуючий»), знеболювальний засіб (або засіб для знеболення, а не «знеболюючий»);

•складного прикметника: працелюбний, волелюбний хлопець(а не «люблячий працю, волю»);

•прикметника з прислівником щораз (чимраз): щораз слабші поштовхи (а не «слабнучі»), чимраз менший.

2. За допомогою іменників:
•іменника з суфіксами -АЧ-, -ЕЦЬ-, -НИК-, -ЯНИН-, -ЕНН- у формі називного відмінка: відпочивальники (а не «відпочиваючі»), доповідач, промовець (а не «виступаючий»), керівник (а не «керуючий»), вірянин (а не «віруючий»), завідувач кафедри (а не «завідуючий»), оточення (а не «оточуючі люди»);керівник( а не "керуючий")обслуговець
( а не "обслуговуючий"),гравець( а не " граючий"), голова( а не головуючий"),
командувач( а не "командуючий"),нападник( а не " нападаючий"),працівник( а не 
" працюючий"), мешканець( а не " проживаючий");

•іменника у формі родового відмінка: лампи енергозбереження (а не «енергозберігаючі» лампи);

•іменника з прийменником: деталі для комплектування (а не «комплектуючі» деталі), засоби для миття (або мийні засоби, а не «миючі»), місця для сидіння (а не «сидячі» місця);

•іменника-прикладки: поет-початківець (а не «початкуючий» поет), одяг для мам-годувальниць (а не «годуючих» мам), команда-лідер (а не «лідируюча» команда);

 3. За допомогою нормативних дієприкментників:
•пасивного дієприкметника на -н(ий), -т(ий): приспана красуня (а не «спляча»);

•активного дієприкметника минулого часу: зраділий студент(а не «радіючий»), ожилий вулкан (а не «діючий»);

•дієприкметника минулого часу з префіксом напів-: напіввимерлі види тварин (а не «вимираючі»), напівзниклі рептилії (а не «зникаючі»).

 4. За допомогою інших хитрощів:
•усунення з тексту зайвого за змістом активного дієприслівника: постійна виставка (а не «постійно діюча»);

•за допомогою підрядного речення: який скаче/плаче (а не «скачучий», «плачучий»);

•словосполучень відповідного змісту: з любов’ю до тебе (а не «люблячий» тебе), у сльозах (а не «плачучий»), по дорозі до Києва (а не «їдучий» до Києва).

Увага!!! 
1.Нормативними для української мови є лише ті слова із 

суфіксами -ач-, -яч-, -уч-, -юч-, (-ущ-, -ющ-), що перейшли 

до класу прикметників: блискучий успіх, квітучий сад, 

лежачий камінь, лежачого не б'ють, пекучий сором, 

 родюче поле,правляча партія, цілющий напій,невмирущий 

 народ.

2. Активним у вжитку є словосполучення «виконуючий обов’язки», оскільки вислів має значення іменника.


3. Активні дієприкметники із суфіксами  - УЧ-, -ЮЧ-, -АЧ-, 

- ЯЧ- вживаються в основному як термінологічна лексика: 

блукаючий нерв,  лежачі хворі, планеруючий літак. Але й у 

цій сфері їх намагаються по можливості уникати.

2) Російські дієприкметникові форми з постфіксом -ся  теж не властиві українській мові. Вони можуть відтворюватися кількома способами:
            ·            прикметниковими формами з суф. корінь + суфікс -івн- + ий (регулирующийся –регулівний , коксующийся – коксівний, деформирующийся – деформівний);  
або
           корінь + суфікс-к- або -н-+ий (ломающийся – ламкий, – леткий, качающийся – хитний;  
           колеблющийся – коливний (фіз.) або хиткий (у знач. нестійкий);
            ·            описовими конструкціями (полимеризующийся – здатний полімеризуватися, покоящийся – який (що) перебуває у стані спокою; несваривающийся – нездатний зварюватися тощо)
3) Пасивні дієприкметники теперішнього часу  з суфіксами -ВШИ-, -ШИ- в
українськіймові не вживаються. Їх потрібно замінювати  синонімами або
дієприкметниками із суфіксом-Л- , або підрядними конструкціями:

бувший уряд – попередній уряд, (колишній);
випавший град – град, що випав;
закоченівші ноги – задубілі або закляклі ноги;
заросший гай – порослий гай;
застарівша інформація – застаріла інформація;
наболівше питання – наболіле питання;
побілівший – зблідлий;

промокший до нитки – промоклий або змок до нитки.

4) Невластиві українській мові назви людей за професією чи виконуваною роботою з
суфіксами -чик, -щик. Замість цих суфіксів варто вживати – ник-, - ач-, - ець:
(мраморщик – мармурник, наборщик – набирач, надзорщик – дозорець).

 5) Іменники на позначення дії та процесу повинні мати суф. -анн-або нульовий
(рубання, згинання, повертання, біг).
      Віддієслівні іменники на позначення дії чи процесу із суфіксом -к(а) на зразок рубка, накладка, викрутка взагалі не варто використовувати в українській мові. Терміни з цим суфіксом допустимі лише на позначення предмета, напр.: обгортка,закладка, закривка,викрутка і под.

 6). Відійшли в минуле й моделі на позначення професій з компонентом -
вод, на зразок: вівцевод, буряковод, діловоді под. Їх замінили питомі українські сло-
ва з суфіксами -ар-, - ник-: вівчар,буряківник.

 7) Не бажано використовувати в сучасні й українській мові слова з компонентом
- подібний(кулеподібний,зіркоподібний,хвилеподібний). Їх варто замінювати його суф. -аст(ий),-яст(ий) (кулястий,зірчастий,хвилястий).

Порада до вибору правильної відповіді в тестах ЗНО!
Завдання типу: «Правильно утворені форми дієприкметників» можна розв’язувати за таким алгоритмом:
    1. Неправильними є варіанти, де є суфікси Ш, ВШ (зробивший).
    2. Неправильними є варіанти, де є постфікс СЯ (намагаючийся).
    3. Уважно перевірити дієприкметники із суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч-. Якщо вони позначають дію людини (кохаючий), то вони теж є неправильними. 

 До інших найпоширеніших помилок на словотвірному рівні належать:
  • неправильне вживання префіксів: належність (а не приналежність); виправдати (а неоправдати), призабуті (а не підзабуті), дозволити(а непозволити), зізнався (а не признався), звичка (а не привичка), розподіляти(а нерозприділяти), перевірити (а не провірити), зіставляти (а неспівставляти), схожий (а не похожий), перехожі(а непрохожі);
  •  ненормативне вживання суфіксів: тиша (а нетишина), ліки (а не лікарство), перехрестя (а не перехресток), постачальник(а не поставщик), валютник (а невалютчик), кранівник(а не крановщик), паркування (а не парковка), татуювання (а не татуїровка), маркування (а немаркіровка), компостувати (а не компостирувати), виставковий (а невиставочний), закупівельний (а не закупочний), руйнівний (а не руйнуючий), панівний (а не пануючий), провокаційний (а не провокуючий), змоклий (а незмокший);
  • використання суфіксальних моделей замість префіксально-суфіксальних: завширшки (а нешириною), завдовжки (а не довжиною), влітку (а не літом);
  • ненормативне вживання слів, утворених способом осново- і словоскладання: садівник (а не садовод), клинуватий (а не клиноподібний), цибулястий (а не цибулеподібний), довкілля (а не оточуюче середовище), численний (а не багаточисельний, багаточисленний), цілодобовий (а не круглодобовий);
  • відхилення від норм українського словотворення під впливом відповідних російських слів: шахи (а не шахмати), шахіст (а не шахматист), путівка (а не путьовка), напій (а не напиток), краса (а не красота).

Утворення фемінітивів відповідно до Нового правопису української мови 2019



Урок №16
Морфологія. Іменник
                                       Число іменників

                                   Рід іменників

 Рід відмінюваних іменників із нульовим закінченням

чоловічий рід
жіночий рід
Аерозоль
біль
бридж (гра)
висип, насип, розсип
Дніпро
дріб (десятковий, барабанний)
дриль (інструмент)
живопис
запис
зяб
картель (різновид монополії)
кір
літопис
накип
нежить
перекис
перепис
пил
поступ
посуд
пропис
полин
продаж
Псалтир
розпач
розпис
рояль
рукопис
Сибір
сип
собака
степ 
степінь( математичний термін)
ступінь( міра вияву ознаки)
толь (покрівельний матеріал із товстого картону)
тюль
туш (муз. п’єса; ненавмисне торкання в більярді) 
фенхель (рослина)
цеп
шампунь
ярмарок
бандероль
барель( міра об'єму)
бешамель (соус, приправа)
бязь (тканина)
ваніль
верф (сукупність споруд на березі водойми, де будують і ремонтують судна)
вуаль
в'язь
гуаш
жирандоль (свічник)
жовч
заполоч (нитки для вишивання)
каніфоль (смола, добута з хвойних дерев)
Керч
консоль (виступ) 
купіль
лазур
мігрень
нехворощ (різновид полину)
обитель
папороть
повінь
Прип'ять
путь
ретуш (виправлення, підмальовування картин, фотознімків; обробка каменя сколюванням)
розкіш
скрижаль
суміш
сутінь
туш (фарба)
філігрань
фланель (тканина)
шагрень (шкіра, папір)
Паралельні форми роду
африкат – африката; банкнот – банкнота; довіра – довір’я; цебер – цебро; жираф – жирафа; зал – зала; змій – змія; манжет – манжета; мозоль – мозоля; мотузок – мотузка; оазис – оаза; плацкарт – плацкарта; спазм – спазма; сусід – сусіда тощо;дрож, купіль, фальш, харч ж.р. і ч.р.
Іменники спільного роду
можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі; мають закінчення -а, рідше -о:базіка, жаднюга, нероба, потвора й под.
УВАГА! Назви осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб різних статей; від окремих творяться назви осіб ж.р., але вони мають стилістичні обмеження (учителька, директорка, майстриня, поетеса і поетка тощо).
                         
       Якщо важко запам'ятати слова за поданою вище таблицею, спробуйте змінити підхід і використати класифікацію за родами відмінюваних іменників  з наступної таблиці:
  
ЧОЛОВІЧИЙ РІД
ЖІНОЧИЙ РІД
                      Іменники з основою на твердий приголосний
Більшість слів : Сибір, степ, смерч, насип, пил, кір, псалтир.
Нетипові для жіночого роду.Виняток становлять:
а) окремі слова з кінцевим губним та -р:любов, кров, кіновар, твар, лазур; 
б) непоширені слова з кінцевим шиплячим: велич, далеч, зустріч, заполоч, ніч, безліч, здобич, жовч, наволоч, неміч, картеч, гич, туш, поміч, північ, піч, річ, січ, нехворощ, подорож, одіж, упряж, суміш, ретуш, розкіш.
Іменники з основою на м’який приголосний
1. Усі без винятку іменники з кінцевим -й: край, плай, плаксій. 
2. Незначна кількість іменників на м’які д, дз, т, з, с, л. Майже вичерпний їх перелік такий: аерозоль, вождь, рояль, сажень, лебідь, ведмідь, жолудь, ґудзь, ґедзь, витязь, бевзь(лайл. бовдур),язь(те саме, що в’язь – риба родини коропових), тесть, шампунь, толь, тюль, зять, нежить, фенхель, гість, день, кіготь, ніготь, дьоготь, лікоть, клапоть, віхоть, тать(заст. – злодій, грабіжник), кметь(заст. – селянин, хлібороб), колодязь, князь, ретязь(заст. – ланцюг), ферзь, лосось, лось, карась, дідусь, братусь, татусь. (Корсунь – власна назва.)
Більшість: твердь, ожеледь, кладь, гладь, сизь, різь, цитадель, акварель, гниль, сіль, юнь, рунь, вись, сіножать, снасть, брость
(листкові або квіткові бруньки), міць, вуаль, антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, філігрань, фланель, Умань.
Якщо виникають труднощі в ході визначення роду цих чи аналогічних іменників, застосовують практичний прийом –утворення форми орудного відмінка однини.
Іменники чоловічого роду в О. в.
матимуть закінчення-ем, -ом (кір – кором, смерч – смерчем);
Іменники жіночого роду в О. в.  
матимуть закінчення -ю (Умань – Уманню, ваніль – ваніллю).
                           
Перевірити правильність свого вибору при виконанні завдань можна , прослідкувавши його відмінювання за посиланням:
https://www.yenotes.com/uk/words/conjugation/search/?word=%D0%9F%D1%81%D0%B5%D0%BB&lang=uk


  Рід незмінюваних іменників  
                                    

                                           Слова - винятки:
Чоловічий рід

Назви вітрів - грего, майстро, памперо, солано, сироко, торнадо.

Назви сортів винограду - арараті, арені, бахтіорі, джині, каберне.

Назви страв - барбекю, сулугуні.

Інші назви - бенді(хокей з м'ячем), кабукі( театр), кантрі( стиль у музиці), шимі( танець), багі( гоночне авто).

Жіночий рід

Назви риб - турамі, івасі, путасу, фугу.

Назви мов - бенталі, гінді, комі.

Інші назви - авеню, боржомі( вода) , кольрабі( капуста), салямі( ковбаса), бері-бері( хвороба), страдиварі ( скрипка), цеце( муха), капітель( верхня частина колони), інженю( акторка, що грає ролі наївних дівчат).

Подвійний рід( і чоловічий, і жіночий)
Візаві, протеже, хіпі, колібрі, есперанто, па-де-де, па- де- труа, сиртакі, бренді, екю, ескудо.

Рід , що змінюється залежно від значення слова
Ківі( пташка) - ж.р., ківі( дерево, плід з нього) - с.р.
Боа( удав) - ч.р., боа( шарф із хутра, пір'я) - ж.р.
Бієнале( фестиваль) - ч.р., бієнале( виставка) - ж.р.
Кеш'ю ( дерево) - с.р., кеш'ю( плід з дерева) - ч.р.
Контральто, сопрано( голос) - ч.р., контральто, сопрано( співачка) - ж.р.

Географічні назви
Рід власних географічних назв визначаємо відповідно до загальної назви, пов'язаної зі словом( місто, село, річка, хутір, озеро, країна, острів, республіка, газета тощо).

Наприклад: Сочі( місто) - с.р., Оріноко( ріка) - ж.р., Поті( місто) - с.р.Ері( озеро) - с.р. "Юманіте"( газета) - ж.р., Юнгфрау ( гора) - ж.р., Борнео( острів) - с.р., Ай-Петрі( гора) - ж.р.

 Відмінки іменників
      
Відмінки іменників
прямі(вживаються без прийменника)
  •            Називний(хто?що?)
непрямі(вживаються з прийменником і без нього)
·         Родовий(кого? чого?)
·         Давальний(кому? чому?)
·         Знахідний (кого? що?)
·         Орудний (ким? чим?)
·         Місцевий (на (у) кому? чому?)
·         Кличний

                             Відміни іменників   

                                                     
                                                  До відмін не належать:    

 1. Незмінні іменники
  • Загальні та власні назви іншомов­ного походження з кінцевим -а (-я), о, у(ю), е(є),і : алілуя, амплуа, боа, буржуа, бра,Нікарагуа, Дюма, Золя; адажіо, бароко, бюро, інтермецо, жабо, кіно, лібрето, метро; авеню, інт ерв’ю, какаду, кенгуру,меню, парвеню, фрау, шоу, Баку; алое, ательє, кашне, пенсне,Рантьє, резюме, турне, фойє, шосе,Гете, Гейне, Д анте, Оноре, візаві, ж алюзі, журі, колібрі, леді,Парі, попурі, т аксі, шасі, Пуччині,Тбілісі, Нагасакі, візаві, жалюзі, журі, колібрі, леді,парі, попурі, т аксі, шасі, Пуччині,Тбілісі, Нагасакі.

УВАГА!  Іменник ПАЛЬТО – змінюється, що зафіксовано в українському правописі.
У незмінних іменниках кінцеві голосні звуки не виступають закінченнями, вони входять до складу
основи.
  •  Іншомовні загальні назви осіб жіночої статі, імена та прізвища з кінцевим приголосним:мадам, міс, місіс, Жаклін, Джон­сон, Шмідт
Виняток! Нінель — Нінеллю.


  • Російські прізвища на -их, -ово,-аго: Черних, Коротких, Мирських,Бєлово, Острово, Живаго.
  • Українські жіночі прізвища на –о та на приголосний:до Остапенко Раїси; з Остапчук Вікторією; задля Денисенко Лари­си; при Хрипко Інні; до Кравець Алли; Гордійчук Олесі.

Увага!  Чоловічі прізвища відмінюються: до Остапенка Сергія; з Остапчуком Валерієм; у Сіненченка Сергія.

  • Не відмінюються буквені та комбіновані абревіатури: ЮНЕСКО, ФІФА, МВС, міськвно,  заввідділу, зав­кафедри, комроти, обленерго,КП-4, АН-24, ДТ-54, ТУ-154.

ВИНЯТКИ: на БАМі, з МХАТом, до БАКу, лавсаном, у рагсі;


2) Множинні іменники: канікули, штани, Карпати.
          

             Складні випадки відмінювання іменників

           Іменники I та  II відміни діляться на групи. Від належності до тієї чи іншої групи часто залежить вибір відмінкового закінчення.




Відмінювання іменників II відміни в Р.в

Кличний відмінок
-о
-е (-є)
-у
-ю

Іменники І відміни

1) з основою на твердий приголосний; деякі іменники з основою на шиплячий: Тетяно, Миколо
1) з основою на м’який і шиплячий: мріє, сім’є, Надіє, душе, круче, площе,вельможе, теще
–
1) із пестливим значенням: доню, бабусю, матусю, Олю, Наталю, Олесю

Іменники ІI відміни

–
2) із суфіксом -ець-: хлопче, молодче, женче, шевче, кравче, горобче, АЛЕ!українцю, бійцю, знавцю, мудрецю, борцю, добровольцю, Швецю, Жнецю, Кравцю
1) із суфіксами -к-, -ик-, -ок-: синку, братику, батьку, полковнику, письменнику, Ільку, Левку
2)більшість іменників з основою на м’який приголосний; на -р (із закінченням -я в Р.в.): місяцю, коню, вчителю, кобзарю, секретарю, лікарю, лицарю

–
3) більшість іменників на шиплячий приголосний: стороже, Довбуше, Дороше, Тимоше
3) кілька іменників на шиплячий: читачу, товаришу, керманичу, глядачу, викладачу, укладачу

–
4) з основою на твердий приголосний; на -р (із закінченням -а в Р.в.): друже, брате, юначе, пастуше, вовче, соколе, орле, Львове, Києве, професоре, командире, каменяре АЛЕ! сину, тату, діду

Іменники ІII відміни

–
любове, радосте, молодосте, Аделе, Нінеле
–
–

УВАГА! ЗАПАМ’ЯТАЙ!

Олегу, Ілле, Насте, женче, шевче
Форма «Олеже» є застарілою формою, але має право на існування, і її останнім часом частіше використовують, ніж сучасну.
загальна назва + загальна назва =
Кл.в. + Кл.в. або Кл.в. + Н.в.
добродію опоненте і добродію опонент

загальна назва + ім’я = Кл.в. + Кл.в.
Друже Ігоре, колего Олегу, Пані Маріє

загальна назва + прізвище = Кл.в. + Н.в.
колего Ігнатенко, прокуроре Кащенко

ім’я + по батькові = Кл.в. + Кл.в.
Валентино Володимирівно, Антоніно Станіславівно, Людмило Олександрівно, Якове Михайловичу, Юрію Аврамовичу, Миколо Павловичу
ПОРІВНЯЙ!

Віталію Федоровичу і Віталіє Федорівно, Лесю Пилиповичу і Лесе Пилипівно


Якщо за першою таблицею вивчити важко, скористуйтесь спрощеним варіантом:



Це важливо знати!
1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка       має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка:    добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант). 
 2. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка 
                 набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане,                   пані Катерино, товаришу Віталію. 

                3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного 
                 відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного 
                відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
    
               4.У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова 
               мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє 
               Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе.                                                                                                                                    
                                                

Перевірити правильність відмінкових закінчень, у тому числі

і кличного відмінка, ви можете за посиланням: 

http://aztekium.pl/vidminki.py?lang=uk&online




Урок № 17
Морфологія. Прикметник
                                              Це важливо!
à Значення найвищого ступеня прикметників можна  посилити словами :  за( від )усіх або над усе. Їх слід додавати до прикметника в простій формі вищого ступеня. Наприклад: веселіший за всіх, цікавіший від усіх, важливіший над усе .
à Основа прикметника може зазнавати змiн за творення простої форми вищого ступеня порiвняння з суфiксом -ш-:
1). Суфiкси -к-, -ок-, -ен- випадають: широкий - ширший;

2) Літери  г, ж, з + ш = жч: вузький - вужчий;

3) Літера с, ст + ш = щ (шч): високий – вищий, товстий - товщий

Винятки: легкий – легший, довгий – довший.
à Слова великий, гарний,поганий, малий , добрий утворюють ступені порівняння від іншої основи

Великий – більший
Гарний – кращий
Малий – менший
Поганий – гірший
Добрий – краший, ліпший

 ÃКілька прикметників мають паралельні форми вищого ступеня: тихий — тихший 
тихіший, товстий — товщий — товстіший.

Слова – винятки, що не мають ступенів порівняння!
  • Прикметники, що називають  абсолютну  якість: порожній, старий, сивий, сліпий, босий, мертвий, німий, голий
  • Ті, у яких ступінь вияву ознаки передається за допомогою  суфіксів здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: білесенький, гарнюсінький
  •  Прикметники із суфіксами згрубілості – езн-, -енн-: здоровенний, величезний.
  • Прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват-: білуватий, жовтавий.
  •  Ті, що вже мають префіксом ПРЕ-, який виражає збільшену ознаку: пресильний, премудрий.
  • Прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, які вказують на максимальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заширокий, ультрашвидкий .
  • Не утворюють ступенів порівняння прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кольорової схожості до інших предметів: кремовий( схожий на крем), шоколадний( як шоколад), брунатний( подібний до брунату), лимонний( схожий на лимон), бузковий( як бузок).
  •  Не утворюютьступенів порівняння назви мастей тварин: буланий, карий, вороний.
  • Прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;
  •  Незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;
  •  Більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.
Типові помилки в утворенні ступенів порівняння прикметників
à Помилкою є утворення ступенiв порiвняння прикметникiв за допомогою додавання слiв бiльш, менш, найбiльш, найменш до простої форми вищого ступеня.

Наприклад: бiльш холоднiший - бiльш холодний, найменш глибший - найменш глибокий.
à  Не можна утворювати ступенi порiвняння прикметникiв за допомогою слова самий.

Наприклад: самий холодний - найхолоднiший.
à Не можна вживати залежних від ступеньованого прикметника слів без прийменників за, від, порівняно з та ін. або без сполучника ніж (аніж). Наприклад: брат старший мене - брат старший від мене, брат старший, ніж я.





Урок № 18
Синтаксис. Види речень. Просте односкладне речення

  • Перегляньте відеоурок.
  • Систематизуйте інформацію за поданою таблицею. Зверніть увагу на складні випадки визначення видів односкладних речень, подані після таблиці.

                                                  Види односкладних речень
Вид односкладного речення
Спосіб вираження головного члена
Приклад
Означено – особові
(дію виконує певна особа, яку можна встановити)
·         дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу;
·         дієслово наказового способу
(можна вставити займенники
               Я,ТИ,МИ,ВИ) 
Йду поміж люди (М. Коцюбинський)
Не милуй мене шовково (П. Тичина
Неозначено- особові
(дію виконує невизначена особа)
·         дієслово у формі 3-ї особи множини майбутнього часу;
·         дієслово минулого часу у формі 3-ї особи множини;
(можна вставити займенник ВОНИ)
Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). 

На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).
Узагальнено- особові
(дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)
• дієслово у формі 2-ї особи однини;
• дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.
Хоч вовком вий! (Нар. тв.).
Лежачою не б'ють (Нар. тв.).
Називні
(ствердження існування предмета чи явища)
· іменником у формі називного відмінка,  перед яким може стояти означення, виражене прикметником або після нього може стояти означення, виражене іменником.
Сухе надвечір'я (3 газети). Океан чистоти й сяйва (О. Гончар).

                   Складні випадки визначення видів односкладних речень 
1) Не варто плутати називне односкладне речення і неповне двоскладне речення!
В односкладному реченні може бути  підмет, виражений іменником, при якому допускається лише означення. У двоскладному неповному реченні теж буде  підмет, виражений іменником, але може зустрітися й обставина. Оскільки до обставини задається запитання лише від присудка, то це означає, що він мислився, планувався. Його можна відновити за змістом. 

Наприклад: Останнє сонячне проміння- речення односкладне, оскільки, крім підмета, має лише означення "останнє, сонячне".
                       Останнє сонячне проміння
                    Над сизим присмерком лісів - речення двоскладне неповне, оскільки має , крім підмета і означення, має обставину " над присмерком лісів", до якої ми можемо задати запитання лише від присудка , який пропущений, але ми його можемо відновити за змістом.( Проміння лине (де? )над присмерком або Проміння сяє( де?) над присмерком).

2) Не варто плутати називне односкладне речення і повне двоскладне. В односкладному реченні перед підметом стоїть прикметник, що виступає означенням. У двоскладному реченні прикметник стоїть після підмета і виступає присудком.                                   

Наприклад: Темна ніч- речення односкладне називне.
                     Ніч темна - речення двоскладне.                            

 3)Не варто плутати односкладне неозначено - особове речення і неповне двоскладне речення. В односкладному реченні присудок виражений дієсловом в III особі множини
( вони), а в двоскладному - III особою однини( він, вона, воно).

 Наприклад: Зустрічав схід сонця-речення двоскладне,оскільки присудок виражений дієсловом III особи однини.
                    На  другий день тільки про повінь і говорили- речення односкладне неозначено-особове, оскільки присудок виражений дієсловом III особи множини .

 4)Не варто плутати  неозначено-особові і узагальнено-особові речення. Вони схожі тим, що дієслово в них стоїть в третій особі множини. Але в неозначено-особових реченнях дія не стосується всіх без винятку людей.

 Наприклад: Нам дають чаю гарячого,міцного-речення неозначено-особове,оскільки дієслово виражене формою третьої особи множини, але дія не стосується всіх людей.
З двох бід вибирають меншу- речення узагальнено-особове,оскільки дієслово виражене формою третьої особи множини, але дія стосується всіх без винятку людей.

    5)Не варто плутати  означено-особові і узагальнено-особові речення. Вони схожі тим, що дієслова в них стоять в I-II особі однини чи множини. Але в означено -особових реченнях дія не стосується всіх без винятку людей. 
Наприклад:Не жди сподіваного щастя,воно зненацька не прийде- речення означено -особове, оскільки виражене дієсловом другої особи однини і стосується всіх без винятку людей. 
З полови хліба не спечеш-речення узагальнено- особове ,оскільки дія стосується всіх людей.   

 Отже, перш ніж визначити вид, подумайте, яку дію передає дієслово, кого вона стосується, а потім визначайте особу дієслова і вид.      








Урок № 19
Головні  члени речення













  • Перегляньте відеоурок

    •


    • Систематизуйте матеріал за поданими таблицями.Зверніть особливу увагу на складні випадки визначення підмета і присудка, подані після таблиць.
                                                   Головні члени речення

    Підмет – це головний член речення, що означає предмет( особу, явище, поняття), про який
    говориться в реченні, і відповідає на питання ХТО? або ЩО?
                                                     Способи вираження підмета
                    Простий підмет
                          Складений підмет
               виражений одним словом
    виражені словосполученням або поєднанням двох чи кількох повнозначних слів
    1. Іменником у Н.в.

    2. Кількісним числівником у Н.в.

    3. Займенником у Н.в.

    4. Субстантивованим
    прикметником у Н.в.

    5. Субстантивованим
    дієприкметником  у Н.в.

    6. Субстантивованим
    порядковим числівником у Н.в.

    7. Інфінітивом


    8. Іншими словами у значенні іменника.
    Птахи прилетіли.

    Троє зайшли в кімнату.

    Ми вчимося.

    Коханий подзвонив.


    Полонені сиділи.



    Восьмий відмовився.



    Вчитися – це необхідність.

     З лісу лунало „тьох-тьох”.
    I.Слово з кількісним значенням + іменник:
    1. Кількісний числівник і іменника.
    2. Збірний числівник та іменник в Р.в.
    3.  Поєднання займенників, числівників з кількісним значенням  багато, мало, чимало,трохи,  стільки, скільки, кілька, декілька з іменниками в Р.в.
    4. Поєднанням іменників з кількісним значенням трійка, п'ятірка, половина,  сотня,
    півдесятка, півсотні,  десяток, половина з іншим іменником в Р.в. 
    5. Поєднання слів більшість, меншість  з іншими іменниками в Р.в.

    6. Поєднання іменників із значенням групи,  сукупності осіб чи предметів  з іменником в Р.В.
    Примітка: у ролі підсилюючого слова перед іменником, що має значення групи, сукупності (також перед числівником), можуть стояти прикметники цілий, повен
    7. Сполучення іменника, що має значення міри, з іменником у родовому відмінку (типу пляшка пива, кілограм цукру, чашка молока, тонна дров)
    II.Сполучення «ХТОСЬ З КИМОСЬ»
    1.Сполучення іменника або особового займенника  в називному відмінку з іменником (або іншим словом у значенні іменника) в орудному відмінку з прийменником З.
    Примітка: присудок- дієслово при такому підметові вживається в множині.
    III.Сполучення «ХТОСЬ ІЗ НИХ»
    1. Сполучення числівника, займенника  з іменником (або іншою частиною мови в значенні іменника) у формі родового відмінка з прийменником з (із) (типу одна з учениць, троє з них, дехто з присутніх, хто-небудь з вас, кожний з нас.
    2.  Сполучення прийменника З із іменником в знахідному відмінку  та прийменників БЛИЗЬКО, ДО з родовим відмінком числівника з іменником, що надають значення приблизного числа.
    IV. Сполучення  двох займенників

    V. Складні власні назви
    ( ім’я  по батькові, географічні назви, астрономічні назви тощо)
    VI. Фразеологізми.

    VII.  Ціле речення —непоширене або поширене( зазвичай це назви творів).


    Чотири літа пролетіло.


    Було у матері троє синів.


    Чимало літ пройшло з тих пір.



    Половина яблука
     лежала на столі.





    Більшість учнів погодилися працювати.


    Велика зграя журавлів кружляла невисоко.

    Повен віз понасідало проводжаючих (Шиян).







    Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.








    Правда з кривдою старою б'ються під горою (Перв.).











    Деякі з хижих птахів шкодять людині,
    нападаючи на свійську птицю (З газ.).






    Зібралося з десяток чоловік.






    Усі ми  хочемо добре скласти іспит .


    Ольга Петрівна привіталася.


    Бити байдики – улюблена справа студентів.


    „Запрягайте, хлопці, коні" липе в небо молоде

































































































    Присудок - головний член речення, який означає дію, стан, ознаку предмета і відповідає на запитання ЩО РОБИТЬ ПРЕДМЕТ? ЩО З НИМ РОБИТЬСЯ?  ЯКИЙ ПРЕДМЕТ? ХТО ВІН ТАКИЙ? ЩО ВІН ТАКЕ?
       







    Складні способи визначення підмета і присудка         
    Підмет
    1). Якщо підмет і присудок виражені інфінітивами або іменниками, то підметом є слово, що стоїть першим.

     Наприклад: Підтримка – основне для людини. Кохати – значить вірити. 


    2). Але якщо перед головним членом речення є частки ТО, ЦЕ, то незалежно від позиції він виступає присудком.

     Наприклад:Яка це радість - побачити своїх друзів!


    3)Якщо до складу граматичної основи речення входять інфінітив і прислівник (слово категорії стану) на -О, -Е, то при розташуванні інфінітива перед прислівником маємо підмет і присудок двоскладного речення, а після прислівника – головний член безособового речення:

    Наприклад:Тяжко жити одинокій людині.  Жити одинаком – важко.

                                                                                                                                          
                                                                                                                                             Присудок

    1).Якщо підмет виражений сполученням «Хтось із кимось», то присудок має стояти в множині.

    Наприклад: Чіпка з Грицьком жили душа вдушу.


    2)Якщо ж присудок стоїть в однині, то й підмет має бути одним словом, а не сполученням «Хтось із кимось», а  прийменник «з» із іменником виступатиме додатком.

    Наприклад: Мати з сином поїхала на базар.


    3) Не є складеним дієслівним присудком сполучення дієслова буду з інфінітивом. Це простий дієслівний присудок. Його легко можна замінити одним словом.
    Наприклад: Я буду навчатися – Я навчатимуся.

    4) Не кожен інфінітив вказує на наявність складеного дієслівного присудка. Це може бути простий присудок з другорядними членами речення: додатком, обставиною, означенням. Щоб розрізнити, потрібно аналізувати діяча і послідовність дії.
    • Якщо діяч один, а дія відбувається одночасно, то це СДП.

    Наприклад: Я хочу плавати- складений дієслівний присудок, оскільки виконавець дії один і дія відбувається одночасно.
    •  Якщо діяча два або дія відбувається послідовно, то це простий присудок з другорядним членом.

    Наприклад: Дівчина пішла плавати - простий дієслівний присудок «пішла» і обставина мети « плавати», оскільки дія відбувається неодночасно і від присудка задається запитання «з якою метою?»
    Лунає команда рушати - простий присудок «лунає» і означення «рушати», оскільки виконавців два: один дає команду, а інший рушає. Запитання задається від іменника: «команда» яка? «рушати».

    Мати попросила заспівати - простий присудок «попросила» і додаток «поспівати», оскільки виконавців два: один просить, а інший співає. Запитання задається від присудка: «попросила» про що? «заспівати».

    Отже, якщо виникають труднощі в розрізненні простих і  складених присудків, спробуйте скористатися алгоритмом.






    Урок №20
    Другорядні члени речення

                                               Додаток


    Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет( об’єкт), на який спрямована дія, і відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому?
    Наприклад: Місяць заливає (чим?) своїм холодним промінням (що?) кімнату.
    Значення об’єктності додатка  може мати різні відтінки значення. Він може означати:
    • об'єкт, на який спрямована дія: слухаємо вчителя;
    • об'єкт, що є результатом дії: засіяли поле;
    • знаряддя чи засіб дії: пишемо ручкою;
    • предмет порівняння з чимось або ознакою: вищий від нього;
    • об'єкт виміру: склянка чаю;
    • об'єкт взаємин: спілкуватися з другом;
    • суб'єкт дії: виконано майстром.
        Додатки виражаються передусім іменниками , займенниками, числівниками, рідше інфінітивом, неподільними сполуками, будь-якою частиною мови, вжитою в значенні іменника,  і відносяться до дієслова.
         Наприклад: Миколка дістав( що?) підручник (з чого?) з портфеля. Діти (чого?) нічого не вивчили. Тарасик довго не міг поділити( що?) дванадцять на чотири. Вона обіцяла розповісти( про що?)  про відпустку. Мама увімкнула( що?) посудомийну машину.
       Також додаток може відноситися до прикметника.
       Наприклад: Винахід маленького генія вартий( чого?) уваги.
       Додаток може стосуватися також іменника, але якщо він віддієслівний, тобто в ньому криється якась дія, або якщо головне слово є об’єктом виміру .
      Наприклад: написання диктанту( написати диктант), малювання картини( малювати картину), прогулянка парком( прогулятися парком), мішок пшениці( пшениця міряється мішками), ложка цукру( цукор міряється ложками).

                                                 Складні випадки визначення додатка
            Усі інші випадки залежності додатка є досить проблематичними, так як їх можна сплутати з обставинами , означеннями чи складеним дієслівним присудком. Тому при визначенні додатка слід керуватися наступними критеріями:
    1). Додаток, який стоїть в М.в., повинен означати малооб’ємний предмет у просторі( можна побачити його чіткі контури, доторкнутися до нього, обняти…), а не великий простір.
    Наприклад:  ( на чому?) На яблуні з'явився перший цвіт.( де?) На полонині багато гірських квітів.
    2). Додаток, який стоїть в Р.в.,  означає результативну дію з наближенням до певного об'єкта, а не напрямок дії.
    Наприклад:  Машина під’їхала( до чого?) до озера. Дитина простягнула руки (до чого?) до іграшки.  Мій сусід поїхав( куди?) до озера.
    3) Додаток, який стоїть в Р.в.,  має вказувати особу, з якою пов’язана дія.
    Наприклад: Я вчився любові ( у кого?) в дядька Миколи.
    4)  Додаток, який стоїть в О.в.,  не повинен мати в реченні близькі за змістом, але чітко виражені інші обставини, інакше іменник теж стає обставиною.
    Наприклад:  Ранки у червні зустрічають день(як?) ясно відкритим поглядом, зустрічають(як?) усміхнено, довірливо, (як?) з чисто дівочою наївністю і (як?)ледь прихованою сором’язливістю .
    5) Додаток має означати конкретний, а не абстрактний предмет.
    Наприклад: Микола завжди говорив (з ким?) з друзями про наболіле. Він говорив (як?) з упевненістю про те, що сталося.
    6) Додаток, який стоїть у Р.в. не можна перетворити в прикметник.
    Наприклад: Я пісень ( чого?) кохання( коханих пісень не утворюється) ніколи не співав між ворогами.
     Налилося літо пахощами (якими?)  квітів   (квітковими пахощами).
    7)Додаток, який стоїть у Р.В., та іменник, від якого він залежить,  не можна перетворити  на сполучення підмета і присудка.
    Наприклад: І спів (чий?) пташок лунає над полями (пташки співають).
    8) Якщо додаток виражений інфінітивом, то в реченні мають бути ( або мислитися)різні виконавці двох дій: 1. Черниш наказав Блаженкові (що?) йти в бліндаж (різні виконавці  - Черниш наказав, а Блаженно буде йти).

    Іноді неможливо визначити член речення однозначно, тоді відповідь може бути така: член речення виражає подвійні відношення. Наприклад: Шукай змісту не в словах, а в думках (Петро Панч). У цьому реченні можна формально поставити два питання (в чому? і де?). Другорядний член речення може бути визначений і як додаток, і як обставина.
                                                                Обставина



    Обставинами називаються другорядні члени речення, які вказують на місце, час, причину, мету, спосіб дії. Обставини відносяться до дієслів. За значенням обставини поділяються на групи.

    Обставини виражаються:
    • прислівником: ( коли?) Опівночі падатиму рясною росою (Т.Шевченко).                              Спросоння він голосно закричав (І. Нечуй-Левицький).
    • іменником у непрямих відмінках (із прийменником або, рідше, без нього):Шумить весна ( як?) у силі й цвіті (М. Рильський).
    • дієприслівником, дієприслівниковим зворотом:У казані дозріває, булькочучи, каша (А. Малишко). Важко дихаючи, працювали бійці (О. Гончар).
    •  неозначеною формою дієслова:Люди сходяться до приймачів(з якою метою) новини послухати (М. Рильський).
    • Як і інші члени речення, обставини можуть бути виражені фразеологізмами: Жив собі (як?) як вареник у маслі (Ю. Збанацький).
    • Окремим видом обставини є порівняльний зворот — частина простого речення, що містить у собі порівняння і зв'язується з пояснюваним словом порівняльними сполучниками як, мов, немов, неначе, мовби: А вдома чекає відпочинок і сон, короткий (наскільки?), як літня ніч(М. Коцюбинський).

    Порівняльний зворот від решти речення відокремлюється комою або (у середині речення) двома комами:
    Борошно, мов біла кров, лилось (В. Симоненко).
    ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
    1. Порівняльний зворот може також виконувати роль означення:
    Пущу над сонцем хмару, (яку?) як брову (П. Тичина); та іменної частини складеного присудка: Хлопець був наче молодий дубок.
    В останньому випадку кома перед сполучником не ставиться.
    2. Якщо перед порівняльним сполучником стоять слова зовсім, майже,то порівняльний зворот комою не відокремлюється: День був майже як влітку теплий.

    3. Не виділяється і зворот, що став фразеологізмом: Товариства І виникали по селах як гриби після дощу (О. Минко).

                                                   Означення
    Означення може виражатися:
    а)         прикметником: В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман (Л. Костенко);
    б)         дієприкметником: Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю (М. Коцюбинський);
    в)         дієприкметниковим зворотом: Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу сміло (В. Беля);
    г)         іменником у непрямих відмінках: Промінь сонця золотом розмальовує світанок (І. Коваль);
    ґ)          прислівником: Каву по – східному готують у піску (3 газети);
    д)         інфінітивом: Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе море.
    За формою вираження означення буває трьох видів: узгоджене, неузгоджене, прикладка.

    Узгоджені означення
    Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі, відмінку. При цьому зміна форми означуваного слова веде до зміни форми означення. Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками. 
    Наприклад: ( які?)Білі мухи налетіли, все подвір'я стало білим- білі і мухи - Н.в., множ.
    Неузгодженні означення
    Неузгоджені означення виражаються іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками чи без них( гурт дітей, хлопець без вусів),  прислівниками( дорога праворуч), інфінітивами( бажання вчитися), дієприслівниками( читання лежачи). При цьому зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення.
    Наприклад: А за садом луг( який?) у росах( П. Тичина).

    Прикладкою називається означення, виражене іменником, яке одночасно визначає, характеризує предмет і дає йому другу назву. Крім іменника, прикладка також може відноситися до займенника або будь-якої іншої частини мови, ужитої в ролі іменника. Прикладка зазвичай узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Проживав у нас довго  собака Пірат (О. Довженко)). Лише прикладки, які є власними назвами гір, озер, станцій, планет, не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках (Альпіністи підкорили вершину гори Еверест).
    Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»). Якщо прикладка і означуване слово — загальні іменники, не пояснювані іншими словами, то вони пишуться через дефіс (Десь-не-десь лежали на землі дуби-великани… (О. Кобилянська)).
    Дуже важливо правильно розрізняти, яке слово в прикладкових сполуках виступає головним, а яке — залежним:
    1) Якщо в реченні людина названа власним ім’ям і загальною назвою, то прикладкою виступає загальна назва (Гетьман Хмельницький завзято вів козаків у наступ).
    Родзинка! Спочатку був Хмельницький, а потім він став Гетьманом.
    2) Якщо особу названо двома загальними назвами, то прикладкою є друга з них, яка пояснює, уточнює першу, і пишеться з нею через дефіс (До кімнати зайшла дівчина-санітарка).
    3) У поєднанні власної та загальної назв географічних об’єктів прикладкою виступає власна назва (Місто Київ  — столиця України).
    Родзинка! Спочатку було місто, а потім йому дали назву Київ.
    Увага!
    Загальна назва географічного об’єкта може виступати прикладкою до власної, якщо в реченні стоїть після неї (Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та  (П. Тичина)) або якщо дає їй образну характеристику (Красень Дніпро несе свої води в Чорне море).
    4) Прикладками є назви, що конкретизують загальну назву предмета, дають йому образну характеристику (жук-короїд, заєць-русак, вовчик-братик, хлопець-богатир). Якщо такі прикладки стоять у реченні після означуваного слова, вони пишуться із ним через дефіс (Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах (П. Усенко)).

    Урок №21
    Відокремлені члени речення
    Відокремлені додатки
    Відокремлені додатки, на відміну від означень і обставин, відокремлюються досить рідко. Їхнє відокремлення залежить від смислового навантаження.

    Відокремлюються додатки
    Не відокремлюються
        Відокремлюються насамперед додатки, які виражені іменниками або займенниками з прийменниками : крім (окрім), опріч, за винятком, на відміну від, поряд з або словами зокрема, замість, навіть, включаючи, наприклад, особливо  та ін.
        Ці додатки виражають насамперед значення виключення, виділення або заміщення і перебувають у тісному зв’язку з іншими невідокремленими додатками у реченні або з дієсловом-присудком .
     Наприклад: А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка)).
    Іноді не відокремлюються додатки з прийменником замість, якщо додаток вжитий у значенні заміщення чогось іншого.
    Практично це можна перевірити декількома прийомами:
    ·            прийменник замість можна замінити прийменником за .
    Наприклад: Виконаю роботу замість брата.- Виконаю роботу за брата.
    ·           весь додаток замінити конструкцією з часткою не.
    Наприклад:Замість квітів біля школи посадили декоративні кущі. — Не квіти посадили біля школи, а декоративні кущі

    На письмі додатки відокремлюються комою, а в середині речення з обох боків. 

                                              Відокремлені означення
    Відокремлюються означення
    Не відокремлюються
    За бажанням автора
    Постпозиція( стоять після)
    1) Якщо означення виражені прикметниковими чи дієприкметниковими зворотами і стоять після означувального слова
    Наприклад: Ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Д. Павличко).
    1) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення.
    Наприклад: І дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко).
    2) Якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є узгоджене означення.
    Наприклад: Досвітні вогні,переможні, урочі,прорізали темряву ночі (Леся Українка).
    2)якщо непоширені означення стоять після іменника, перед яким немає узгодженого означення.
    Наприклад:Над приморськими лісами підіймалось сонце велике, ласкаве.
    3)Якщо після означувального іменника стоїть одиничне означення.
    Наприклад:Тиху задуму вечірню напрасна буря розвіяла( Леся Українка).
    4) означення, що стосуються неособових займенників.
    Наприклад: Одягнені всі півколом ставали навкруг cтола.
    1)Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися, залежно від бажання автора.
    Наприклад: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (А. Шиян). І даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський).
    3) Якщо означення поширене чи непоширене залежить від особового
     займенника і стоїть після нього.
    Наприклад: Серце закалатало, і він, знеможений, осів на сходинки ґанку.
    3) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Наприклад: Стоїть ліс темний і сумний (М. Рильський).
    4) Якщо означувальне слово стоїть дуже далеко від непоширеного означення, тобто відділене від нього іншими словами.
    Наприклад: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (М. Карплюк).
    5) Якщо означувальне слово пропущене, але воно мислиться, і після нього стоїть непоширене означення.
    Наприклад: Попадали, змучені, на землю і так лежали( І. Багряний).
    6) Якщо два або більше неузгоджених означень , виражених іменником з прийменником, стоять після означувального слова, особливо якщо перше слово із них -узгоджене означення .
    Наприклад:
    Аж тут біля неї промайнув Кролик - білий, з рожевими очима.
    В хату ввійшов старий Джеря, 
    високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький).
    Препозиція( стоять перед)
    7) якщо поширене означення, виражене прикметнико-вим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий причиновий обставинний відтінок( перед означенням в такому випадку можна вставити слова будучи, бувши).
    Наприклад: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян).( Ніна не почула, тому що заглибилася у спогади. Будучи заглибленою у спогади, Ніна не почула, як...)
    8) якщо означення поширене чи непоширене залежить від особового  займенника і стоїть перед ним.
    Наприклад: Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка).




                               На письмі більшість відокремлених означень виділяються комами. Іноді можуть                
                                                         виділятися тире.                                                                    



                                                        
                        Відокремлені прикладки
    1) Якщо поширені чи непоширені прикладки стоять після означуваного іменника і пояснюють, уточнюють його.
    Наприклад:  У дверях аудиторії стоїть староста, їхній друг і помічник.

    2) Якщо одинична (непоширена) прикладка стоїть після означуваного іменника – власної назви.
    Наприклад:  Геніальний Тарас Шевченко, Кобзар, безмежно любив Дніпро й тому не випадково заповів поховати себе на Канівських схилах.

    3) Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і має обставинне значення (найчастіше причинове, що можна встановити за допомогою запитань: Чому? Через що?).
    Наприклад:  Прихильник українського фольклору, Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль «Країна мрій».
    (Ставимо запитання: «Чому Олег Скрипка щороку організовує етнофестиваль “Країна мрій”»? Відповідь: «Тому що він є прихильником українського фольклору».)

    4) Якщо прикладка пояснює особовий займенник і стоїть як перед ним, так і після нього.
    Наприклад:   Ось вони, рідні озера та луки, в синім добрі солов’їних очей.

    5) Якщо прикладка приєднується до означуваного слова за допомогою таких уточнювальних слів:а саме,або (в значенні тобто),в тому числі, за походженням, зокрема, на ім’я, на прізвище,навіть, наприклад,
    особливо, родом, так званий,тобто, як – от
    Наприклад:   Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.

    6) Якщо прикладка приєднується за допомогою сполучника ЯК і має додатковий обставинний  причиновий відтінок.
    Наприклад: Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський).
    ( «Чому Франко все життя був небайдужим до народної творчості?» Даємо логічну відповідь: «Тому що він був ученим, етнографом і фольклористом». Отже, в реченні є обставинний відтінок)













































    Якщо прикладка із сполучником ЯК має значення «в ролі кого, чого», то в такому випадку вона не відокремлюється.
    Наприклад:Андрій Шевченко як футболіст відомий далеко за межами України.
    ( Ставимо природне запитання: «У ролі кого  Андрій Шевченко відомий у світі?».У ролі футболіста. Отже, обставинного відтінку в реченні немає)
    7) Якщо прикладка є власним іменем( як індивідиуальний авторський знак, може виділятися і тире).
    Наприклад: Для Григора Тютюнника великим авторитетом був старший брат, Григорій Тютюнник.


    Найчастіше  відокремлені прикладки виділяються комами. Але можуть виділятися і тире.

    1) Якщо прикладка стосується іменника,  стоїть в середині або в кінці речення і  має уточнювальне значення (перед нею можна поставити слова «а саме», тобто):
    А дві донечки – вмиті суниці – повнощоко крізь шибку цвіли (І. Драч).
    І здавалося, що до того співу із-за синіх пралісів долучаються голоси давніх предків — княжих воїнів і ратаїв (І. Ільенко).

    2) Якщо прикладка стосується одного з однорідних членів і стоїть найчастіше в середині речення: До нас підійшли двоє братів — Петро і Василь — та їх батько.

    3) коли поширені прикладки уже мають між собою розділові знаки:
    Мати – ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, – саме ув’язувала вузли, коли дівчата зайшли до хати.

    Увага!
    Якщо прикладка стоїть в середині речення і має виділятися  тире з обох боків, то друге тире не ставиться, бо за умовами контексту після відокремленої прикладки має стояти кома:І  здавалось йому, що попав він в інший світ — у чудний і невідомий храм, і в тихім, радіснім спокої спочивала душа його (М. Івченко).
    ( Після слова храм друге тире, що відокремлює прикладку, не ставиться, так як прикладка «вклинилася» в складне речення. І саме після слова храм починається друга частина складного речення і має стояти кома).


                                                           Відокремлені обставини
    Відокремлюються
    Не відокремлюються
    За бажанням автора
    1. Поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом незалежно від його позиції в реченні.
    Наприклад: Забув замкнути кімнату, виходячи з дому.
    Зверніть увагу!
    Якщо два і більше звороти з’єднані між собою лише інтонацією або повторювальними сполучниками, то кома між ними ставиться, а якщо з’єднані лише одиничними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома не ставиться.
    Наприклад: Очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листом.
      Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.
     

    1.Дієприслівникові звороти фразеологічного типу.
    Наприклад: Увесь день сидить невістка склавши руки.

    2.Дієприслівниковий зворот на початку якого стоїть підсилювальна частка І.
    Наприклад: Вас одразу можна пізнати і не бувши ворожкою.

    3. Дієприслівниковий зворот, яким починається залежна частина складнопідрядного речення.
    Наприклад: Ця пригода була ніби кроляча нора, стрибнувши в яку ти змінишся назавжди.

    4. Дієприслівниковий зворот, якщо він введений як однорідний член речення поруч з іншою обставиною.
    Наприклад: Вітер бив нещадно й проймаючи до кісток.
    1. Обставини, що починаються словами : попри, залежно від, відповідно до, згідно з, з оглядуна, унаслідок, подібно до, на відміну від, за відсутності, за браком.
    Зазвичай відокремлюють дуже поширені обставини.
    Наприклад:Згідно з рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 25 вересня 2017, конкурс підручників завершився в березні 2018 року.
    Школи у ці дні не працюють у зв’язку з карантином.
    2. Одиничні дієприслівники, що означають додаткову дію, час, умову, причину.
    Наприклад: Подорожуючи, не пускай коня галопом.
    Одиничні дієприслівники зі значенням способу дії( відповідають на запитання як? яким способом?), що стоять після присудка.
    Наприклад: Не читайте ( як?) лежачи: сір сідає.

    3. Обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на, починаючи з, кінчаючи.
    Наприклад: Хто хоче дійти до мети, в того думки, незважаючи на катастрофи й нещастя, повинні ступати вимуштруваними кроками.

     4. Прислівник, виражений іменником у непрямих відмінках, який стоїть після першої обставини і уточнює місце, час, спосіб дії.
    Наприклад: Ой там, за горою, дівчина брала чисту воду.



       Урок № 22
    Звертання. Розділові знаки при звертанні
    1. Перегляньте відеоролик.


    2. Систематизуйте  поданий нижче матеріал у вигляді опорної схеми.














              Урок № 23
    Вставні і вставлені конструкції

    • Перегляньте відеоролик.
    • Систематизуйте  поданий нижче матеріал у вигляді опорної схеми.














     Урок № 24
    Однорідні члени. Розділові знаки при однорідних членах

    1.Опрацюйте самостійно поданий нижче матеріал.Узагальніть його у вигляді опорної схеми.



    2. Перегляньте відео. Складіть за його матеріалами та матеріалами підручника О. Авраменка( ст 115) 2 опорні схеми " Узагальнювальні слова при однорідних членах" та
    "Однорідні й неоднорідні означення".


    3. Потренуйтесь у  знаходженні однорідних членів у реченні та правильності постановки розділових знаків онлайн за посиланням:
    https://learningapps.org/2008105


    Фразеологія

    Знайомтеся із значеннями та історією виникнення 355 фразеологізмів

     

    Немає коментарів:

    Дописати коментар

    Підписатися на: Дописи (Atom)